1 день

Селище Наукове

Ми зустрілися на вокзалі біля фонтану з голубами і на бусіку доїхали до Наукового. По дорозі ледве не зіткнулися ніс в ніс з вантажівкою. Але в принципі як то кажуть, проїхалися з вітерцем.

Спочатку я пішла сама до озера, чи то вірніше сказати ставка, розвідати обстановку. Я ще тоді не думала купатися. На іншому боці ставка стояла машина і коло води сидів хлопець. Я вирішила почекати, а що ж буде далі (ну і подивитися, чи не має раптом в озері Лох-Неського чудовиська) Хлопець стрибнув і саме в той момент коли я почала прати шкарпетки і знову вода забарвилася у молочний колір, він вирішив поплисти в мою сторону. Він виявився мешканцем одноіменного селиша, було приємно поспілкуватися. Потім вже всі представниці прекрасної статі вирішили йти купалися. Погода була чудова, було і не спекотно і не холодно. Коли ми залишилися з Олею вдвох, прийшов  так званий захисник природи (дідуля років 65) з його вірною собакою Яшею. Він шукав лопату, щоб вивезти бруд, який спричинили туристи-матрасники.

Потім ми повечеряли і 7 вечора вийшли з табору на екскурсію. Ігор залишився на варті.

Екскурсія по Обсерваторії(4 години)

Нам реально пощастило з екскурсоводом Володимиром, бо це виявилась людина, для якої її робота-не робота, це все її життя. Подивилися декілька телескопів, зокрема дзеркальний телескоп Штайна. Також він повідав нам історію, що труба одного з телескопів пролежала багато часу під відкритим небом, оскільки не було можливості перевозки.Тільки тоді, коли побудували міст, трубу частинами нарешті доставили до місця призначення.Володимир показав, як здійснюється мийка телескопних дзеркал. Громіздкий процесс, мушу вам сказати.Для нас вмикали  майже кожен телескоп, відкривалися шлюзи, все рухалось по колу. І спочатку було незрозуміло, чи все рухається навколо тебе чи ти рухаєшся навколо всього Володимир дуже цікаво все розповідав, була можливість задавати питання.Також він розповідав багато кумедних історій про самих відвідувачів обсерваторії.Одну мушу розповісти, бо вона дійсно кумедна і заслуговує бути викладеною.

Одного разу прийшов до Володимира на екскурсію маленький хлопчик, вдягнений в костюм,такий весь доглянутий і з величезною енциклопедією під пахвою.Він дуже уважно слухав Володимира і час від часу зазирав в книгу, напевно перевіряючи достовірність інформаціїJКоли вже всі виходили з зали, він постояв трохи, потім обернувся до екскурсовода і промовив ”Знаєте, я вже бачив такі заклепки, таких було напевно забагато  на Титаніку.А потім ще подумав трохи і сказав:”Але напевно все таки ці заклепки були не зайві” (раз Титанік потонув). Залізна логіка.

Екскурсія тривала,людей ставало все менше,а інформації все більше.Потім ми пішли дивитися на на зорі.І там простояли десь 2 годин, якщо не більше. В кінці залишилися самі стійкі і зацікавлені.Чого ми тільки не надивилися!!!Потім боліла шия.Серце Карла, Вега в сузір”ї Ліри, сузір”я Геркулеса і Змієносця, Оріона,зірки Алькор, чотирикутник з зірок Фекда, Мегрець, Дубхе і Мірак, красень Сатурн з його кільцями, Альтаір, різні туманності і сфери, шапки, зірки голубі і оранжеві... Стало ще раззолзуміло,що не тільки  заселена одна планета Земля.Просто на інших планетах  існуть інші форми життя.

Вже потім дивлячись в інтернеті карту неба, дуже мені сподобалося сузір'я волосся Вероніки. Також нам показували нам сузір”я знаків Зодіаку. На жаль, я побачила своє сузір”я тільки на карті зоряного неба для середньої школи,бо зараз його просто не видно. А з”явиться воно в серпні-вересні.

Ми дізналися, що таке чорні діри, що таке нова чи супернова зірка і так далі...

За ці 4 години екскурсії опиняєшься в зовсім іншому світі. Є ти і небо...Темне простирадло з яскравими цятками. І ти, самий менший серед них... Звичайно, якщо брати до уваги атомну і молекулярну фізику, то людина складається фактично з пустого місця,оскільки електрони рухаються на своїх орбітах на дуже великих відстанях від ядра.

Вже наприкінці екскурсії Володимир розповів, які є способи знешкодження астероїдів, метеоритів, що несуть потенційну чи реальну загрозу для землян. Можна його знешкодити, стріляючи в нього, можна послати на нього вибуховий пристрій, можна просто зсунути орбіту і таке інше.

Дивилися на місяць-це просто супер!!Тим більше, що ми вже збиралисяв табір, оскільки все вже надивилися аж забагато. Місяць був за хмарами, але раптом від показався у всій своїй величі. І пішло поїхало. Кратери, плями і куча вражень.

Після того, як вже йшли до стоянки,були такі переживання, які можна охарактеризувати так:

Може бути, що ми у Всесвіті подібні собакам і кішкам у наших бібліотеках. Вони бачать книги і чують розмову, але не маю ані найменшого уявлення, про що йде мова...

 

2 день

Тепе-Кермен

День починається з енергетичної зарядки (перегукується з йогою, називається ”Зустріч Сонця”). Видряпуємся доверху по крутій дорозі і перед нами відкривається сам Тепе-Кермен. Босими на дорозі робимо массаж суглобів(ну і напевно нервових закінчень). Я вже в котрий раз забуваю свій фотоапарат(голова і два вуха!) і Ігор вже в котрий раз мені це пригадує.

Йдемо до джерела крізь ромашкову галявину. Відкривається інший ракурс на Тепе-Кермен. Обідаємо коло джерела. Слухаємо аудіокнигу””Чайка на ім”я Джонатан Лівінгстон”, обговорюєм  опісля.Ігор зробив нам честь і  згодився перевірити наші шлунки металодетектором. Також була розмова про ревнощі і про те, що кожна людина притягує людей з подібним рівнем розвитку.

Тепе-Кермен.Остання стежка називалась дуже цікаво і правдиво.Але я її на жаль забула... В кінці  в напівпритомному стані треба було взяти перший камінь(я його потім десь посіяла), на який натрапить ваш погляд(великий не треба, хіба якщо хочете потренуватися), потримати в долонях, зарядити енергією і привезти додому.

Вибрали  двокімнатну симпатичну і комфортабельну печеру для ночівлі.

Спочатку  нам наобіцяли страшних історій, але трохи пізніше. Першим слухали Ошо. А потім був Екхарт Толле. Тут вже у мене почали очі злипатися, але я мужньо прослухала до кінця(під хропіння оточуючих), сподіваючись на казку. А виявилось, що мене обдурили. Так що не слухайте до кінця, а відразу засинайте.

Спали с Олею на плато, оскільки нам в печері було душно. Зранку просинаєшся, а гори то червоні, то оранжеві, то жовті, то персикові... Вночі з нами  сварився орел (а зранку такі петлі у повітрі  виробляв!) Я весь час скочувала донизу-вибрала місце на пагорбку-щоб цікавіше було.

Ще ввечері зайшла розмова про те, що можливо поїдемо в Ласпі (закінчимо похід раніше, що нам вдалося на ура...) Відвідали древній храм-місце сили. Від могил йде тепло, енергія позитивна.Також посиділи на троні (гарна місцина для відпочинку).Сидиш собі,чайок попиваєш і думу гадаєш (як співається в одній українській пісні: Дивлюся на небо та й думку гадаю-Чому я не сокіл, чому не літаю?...)

 

 

3 день

Качі-Кальон

Зранку їжа була якась особлива. Сидиш на такій висоті і просто ти є. Зустріли туристів, які піднімалися іншою дорогою.Такі собі маленькі мурашки. Ще перед тим ввечері з нами неподалік була інша группа туристів,які поселилися по сусідсвуу подібній печері з отвором на стелі(вентиляція добра). Багато ящірок, як одиночних так і парами. Поки змій нема. Нічого, ми їх чи вони нас наздоженуть ще.

Зранку не втрималася і додивилася  вже всі печери. 250 печер і ти просто ходиш з одної, в другу, намагаєшся відчути атмосферу, думаєш-які люди тут мешкали, чим вони жили, що їли, про що міркували і про що балакали?Як вони сприймали світ  навколо себе? В такій тихій задумі можна стояти годинами і бути співучасником того, що колись  було, що є зараз і що буде... Спустилися вниз і ще раз подивилися, де ми були. Доторкнулися очима до кам”яного кавалку вічності.

Знайшли захаращений черешневий гай. Рай. Об”їлися досхочу. Дійшли до річки Кача, пішли вздовж і потрапили до села Баштановка. Залишили  телефони в магазині на зарядці ,поїли морозива, познайомились з собакою Чапою,попили молока. І поки телефони заряджалися,завітали до невеликого водоймища. Закаламутили всю воду коло берега милом. Чистюлі. Дорвалися.

І пішли на Качі-Кальон. Підйом був важкий, але це було варто того!!! Краса неймовірна. Співала пісні, потім всі разом співали, пропрацьовували кожну чакру(одна буква на кожну чакру). Вночі бігав чупакабра в шльопках. Вже потім в Ласпі я зрозуміла, що то Ігор просто виходив в астрал.

Спали вчотирьох в печері. Ходили в монастирський скит Святої Анастасії. Заходили всередину і в лавку, Коля купив там багато сіна (перепрошую, травяного чаю) Вдягали халати. Також монахи збирають воду в бочки і паралельно захищають таким чином деякі рослини. А таке враження, що ці бочки прямо на грядці ростуть. Пили воду з джерела неподалік. Вода надзвичайно смачна. Дорога до скиту викладена старими шинами, дуже зручно йти. По стежці  проходимо біля церкву Св.Софії. На жаль, вона була закрита По дорозі назад Ігор розказував про Пелевіна. Буде можливість-почитаю. Про курник.

Ввечері  я погуляла неподалік стоянки. Скільки ж треба мати терпіння, внутрішньої стійкості, щоб це все зробити!!! Та й ще жити там!!! Повага, честь і низкий уклін.

 

 

4 день

Алімова Балка. Печера Таврська.

Зранку Валя обливала нас мертвою водою з джерела Св.Анастасії. Відчуття були неперевершені.

Почали йти понаднормово і не  по маршруту. Замість того, щоб дійти до Алімової балки і там заночувати, ми зупинился на обід коло неї,сходили подивилися, послухали легенду (Був собі такий Алім, і був він розбишакою. І заточили його за всі його виходки у печеру... Сидів він там,покаявся, зрозумів свої помилки і раптом стеля печери розкрилася і він вийшов на волю. Але люди кажуть, що все одно в печері залишився його дух... Під час обіду Валя нам розказала про макробіотику і продукти Інь-Янь.Але  ж я обожнюю бульбу!!! Ну чому все Інь таке смачне!!!

Проходили повз пагорб Кадишку. Попереду була Довга дорога лісом з плеєром.Я нарешті трохи втомиласяJ.Побачили в кущах великого полоса. Потім було трохи неприємно ходити в туалет-всяке може бути. Пішли до печери Таврська. Тобто прийшли до прірви,де ми мали спускатися на мотузці. Хоча я і раніше спускалася у Львові на так званих Чортових скелях, але по перше,я хоч бачила куди, та й висота було менша. Але головне зробити перший крок. Як то кажуть самураї, шлях в тисячу льє починається з першого кроку.

Спустилися вниз. Бачили статую спелеолога, пащу Дракона,мокрі сталактіти, пролізали як спецназ чи то як шахтарі у вузьки і низкі проходи. Також я збила головою один з сталактітів. Боляче. Ігор вирішив зробити нам романтичний день в печері при свічках-виглядає неймовірно гарно!!! Тільки згодом він підкинув ложку дьогтю в бочку меду і налякав мене в темряві. Ладно. Йому вже пробачила. Коли прийшли до бівуаку, Аня вже приготувала вечерю.

 

 

5 день

Монастир Челтер-Коба

Прокинулася з Сонцем. Ігор теж з металодетектором в ліс пішов.Зміюк розлякувати Потанцювала, побула в моменті і пішла спати. Йшли по Зміїній балці-одна змія прямо переді мною з-за кущів вискочила ,промайнула біля Аніної ноги і зникла в невідомому напрямку. Дййшли до джерела.

Прийшли в село Велике Садове.Сходили в магазин. Оля купила цукерок. Пішли до монастиря Челтер-Коба. Було розгалуження: Мангул і Сюйренський монастир. Ми вибрали останній напрямок. Називається Чоловічий монастир великомученика Феодора Стратилата. Знову надягали щось на голову і покривали плечі і ноги. Попили свячену воду. Обмилися в купелі!!! Зупинилися в гроті, зварили найсмачнішу страву за  весь похід-зупу з плавлених сирочків і грибів (Коля назбирав).

По дорозі бачили корів з величезними рогами. Я все їх жаліла-бідосі,як же ви спите?

Зайшли ще в одне село. Не пам”ятаю як називається. Але є фотка магазину з Януковичем Валя з Ігорем зустріли знайомих. Ті прямували в зворотньому напрямку.

Погода почала псуватися. В той вечір ми планували ходити по вуглях, але був дощ. Відклали на завтра. Вночі снилася велика ватра і здоровенний котел(шуткую)

Біля нас була дитяча стоянка з центру реабілітації сиріт.

 

 

6 день

Ходіння по вуглях, монастир Шулдан, Ласпі

Знову енергетична зарядка. Вуглотерапія (Хто бігав, а хто ходив по вуглях). Всі пройшли ініціацію (навіть Аня). Далі пішли в монастир Шалдан. Спускалися вниз дюльфером. Село Тернівка. Їдемо в Ласпі.

По старій Батиліманській дорозі дійшли до води. Джерело зовсім вже комерціянти захопили-воду діставали з допомогою рака (поза така є).

До моря з другої дороги спускалися по мишці. Не намагайтеся зрозуміти-це тільки для посвячених. І тільки після розжареного вугілля.

В Батилімані нас зустріла райдуга і группа дельфінів. А потім запалала гора Ільяс-Кая (відблиски сонця, що заходить).

І почався релакс!!! Ходили на пиво. Потім взяли з собою 3 літри. Пляж майже весь вже платний.Нам пощастило. На мис Айя взагалі можливо тільки морем під водою попасти.

Пал Михайлович з дружиною Валентиною були на місці. Приємно, безпечно, спокійно і душевно.

 

 

7 день

Валялися як тюлені на пляжі. Валя з Ігорем ходили в магазин та й просто прогулятися, я ще раз пробувала попасти на мис Айя, але без успіху...

Вода холодна. Бадьорить!!!

 

 

8 день

Ільяс-Кая, Храм Сонця.

Пал Михайлович розповів нам, як потрапити в Храм Сонця. Як виявилось, я стільки разів була біля Храму, просто на гору Ільяс-Кая веде стежка направо, а в Храм-наліво. Напевно просто тоді  в мене не було потреби і бажання. Не доросла можливо.Тому і ноги не принесли... Ми були і на задній вершині гори Краб (Ільяс-Кая) і в Храмі Сонця.

Це комплекс з 8 каменюк, один в центрі і 7 по колу. Місце сили. Наверху стояли 2 кошика-залишали щось, хто що міг чи хотів. Ми трохи посиділи в тиші, загадали бажання і пішли.

Ввечері  нас морозило  як і вчора, бо перегрілися на сонці. Вода трохи прогрілася, приплили медузки, купалися як в киселі.

Мали приємну бесіду з Пал Михайловичем,він запропонував нас відвезти завтра  на верхню трасу, щоб ми вже там сіли на маршрутку.

 

 

9 день

От і трохи вода  щ більше прогрілася- я стрибала з каменю. Кайф!!! Але водночас стало так сумно-не хотілося їхати. Навіть на зарядку не пішла, лежала на карематі  між каміння і дивилася на море. Коли я знову приїду сюди?

Приїхали в Севастополь на прямо на вокзал, сіли в електричку і вже о 2 були в Симферополі. В нас з Ольгою потяг був в 6 вечора, у всіх інших в 5. Купила мамі рахат-лукум... Смаколики!!!Провели до потяга донетчан,а потім ще 24 години чекали зустрічі зі Львовом...

P.S.

Хочу подякувати горлывьскому езотеричному клубу ”Неизведанний мир” за можливість таких подорожей. Валя, Ігор, дякую за цікаву екскурсію, зарядку, за лекції , за смачну іжу і просто за те, що ви з нами були! Оля, Коля і Аня-Вам теж дякую, з вами було цікаво!!!

До Нових зустрічей!!!